Кременчуцьке міське управління юстиції > Підстави відводу у виконавчому провадженні

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів ( посадових осіб ) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб ), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийняти відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.


Сторони виконавчого провадження наділені широким спектром прав, якими вони зобов’язані сумлінно користуватися з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, зокрема правом на заявлення відводів, у випадках передбачених цим Законом.


Згідно статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, експерт, спеціаліст, оцінювач, перекладач не можуть брати участь у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.


Підстави для відводу поділяються на дві групи: ті, що безпосередньо визначені в нормі закону, та ті, що є наслідком суб’єктивного уявлення сторін виконавчого провадження. Підставами першої групи є відомості про те, що зазначені особи є близькими родичами сторін, їх представників чи інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення.


Визначення терміна «близькі родичі» зафіксовано у КПК України. Це батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.


Заінтересованість державного виконавця, експерта, спеціаліста або перекладача у результатах виконання рішення слід розуміти як наявність у них матеріального чи морального інтересу в результаті тих дій, які супроводжують виконання рішення.


За наявності підстав для відводу зазначені особи зобов’язані заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представником. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.


Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.


Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішується керівником відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову у задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.


Стосовно відводу експерта, спеціаліста, оцінювача чи перекладача питання вирішується шляхом винесення вмотивованої постанови державного виконавця.


У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби.


Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, експерта, спеціаліста, оцінювача чи перекладача зобов’язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п’яти робочих днів.



Вернуться назад